дивись

Познайомтеся з історичними цінностями Чоруму — столиці хеттської імперії - цивілізації, однієї з найдавніших в Анатолії.

Музей Чорума

У музеї Чорума знаходяться дуже важливі археологічні артефакти та експонуються пам’ятки далекого минулого міста. На першому поверсі археологічної зали музею представлено хронологічну експозицію, починаючи з артефактів епохи халколіту, знайдених під час розкопок в Аладжахьоюк, Кушсарай та Бююк Гюллюджек. Також в цій залі експонуються предмети, що належать до епохи старої бронзи, які були знайдені під час розкопок у Аладжахьоюк. Крім цього, в музеї ви також можете побачити Вазу Хюсейндеде, яка вважається одним з найважливіших витворів мистецтва давньохеттського періоду.

В музеї представлені архітектурні артефакти хеттського періоду, виявлені під час археологічних розкопок в межах провінції Чорум, фотографії споруд, знайдених в Боазкьой-Хаттуса, а також клінописні таблиці. На цьому ж поверсі експонується і бронзовий меч з клинописом, що належить хетському королю Тудхалії II, і займає особливе місце в музейній колекції.

На другому поверсі, який починається з хетських письмових документів (клинописні таблички), знаходяться зафіксовані на глиняних печатках амулети-булли, знайдені у вигляді архіву під час розкопок Боазкьой-Хаттуса, хронологічно розташовані клинописні таблички та зафіксовані на печатках амулети-булли, виявлені під час розкопок Ортакьой-Шапінува. Окрім невеликих знахідок з розкопок Ортакьой-Сапінува, на цьому поверсі також можна побачити печатки хеттських та сучасних періодів.

Музей Аладжахьоюк

Музей Аладжахьоюк, що діє при Музеї Чорума, розташований за 45 км від Чорума. В музеї експонуються артефакти епохи халколіту, старої бронзи, хеттського та фригійського періоду, виявлені під час розкопок в Аладжахьоюку, розпочатих у 1935 році, а також представлені знахідки фригійського періоду з розкопок руїн Аладжа-Пазарли.

Музей Боазкьой

Музей знаходиться в районі Боазкале, за 82 км на південний захід від Чорума. Музей Боазкьой це місцевий музей, де зберігаються та виставляються експонати, виявлені під час розкопок Хаттуси та привезені до музею з околиць. Окрім витворів мистецтва хеттського періоду в музеї також представлені артефакти епохи халколіту, старої бронзи, фрігій, римлян та візантійців.

Хаттуса

Хаттуса, яка входить до списку світової культурної спадщини ЮНЕСКО з 1986 року, знаходиться на території провінції Чорум. Як зрозуміло з хеттських письмових джерел, включених до регістра «Пам'ять світу» ЮНЕСКО, Хаттуса стала столицею Хеттської імперії, коли до влади прийшов Хаттусілі I (1665-1640 рр. до н. е.). Відомо, що більшість споруд, що залишилися від міста, відносяться до 13 століття до н.е. В Бююккале, де розташовані королівські будівлі, були розкопані залишки великого палацу з дворами, оточеними галереями, маєтками, складськими приміщеннями та великим залом для прийомів.

Відразу після розпаду Хеттської імперії в 1200 р. до нашої ери закінчується анатолійський бронзовий вік. Однак історія поселення на території міста Хаттуса триває. Лише у восьмому столітті до нашої ери нове поселення, що відноситься до раннього залізного віку початку XII століття до нашої ери, перетворилося на провінційне місто, що почало розвиватися під впливом фригійської цивілізації.

Поселення в Хаттусі продовжувало своє існування і в перський період. Також Хаттуса має сліди елліністичних, галатійських, римських та візантійських поселень та укріплень.

Храм Язиликая

Найбільш вражаюче священне місце в Хаттусі – храм під відкритим небом Язиликая, захований серед високих скель, розташованих неподалік від міста. У цьому храмі під відкритим небом, у якому в той період святкували початок нового року, важливі боги та богині країни були висічені на скелі у вигляді барельєфів. Язиликая, який можна відвідати у двох секціях, кімнатах А і В, відображає хетську міфологію (усі античні боги і богині) з його чудовими скульптурними зображеннями на скелях. На першій стадії будівництва Язиликая створювався як національний храм Хеттської імперії, його було ізольовано від зовнішнього світу стіною. Вважається, що друга стадія розпочалася за часів Хаттусілі III, тоді було створено барельєфи у Великій галереї, а барельєф Тудхалія у Великій галереї та Малу галерею було створено на третій стадії в період Тудхалія IV.

Національний храм Хеттської імперії, який сьогодні називається Язиликая, розташований на відстані двох кілометрів на північний схід від Хаттуси (Боазкьой). Перед цією культовою територією - храмом під відкритим небом, зведеним на природній скелі, знаходяться храмові споруди, що були побудовані пізніше і належать до трьох різних періодів. У перший період була побудована облогова стіна для захисту храму від зовнішнього світу, під час другого періоду був зведений традиційний хеттський храм із монументальними воротами, а в третій період східне крило головної будівлі було перетворено на більш практичний вхід перед Малою галереєю. Головною сценою барельєфу на задній стіні храму із зображенням дванадцяти підземних богів є зустріч бога Тешупа та богині Хепат. В кінці фігур богині, навпроти головної сцени, найбільшою фігурою цього храму під відкритим небом є скульптура Тудхалія IV.

Курган Аладжахьоюк

Аладжахьоюк – дуже важливе культове місце проведення релігійних церемоній та центр мистецтва періодів старої бронзи та хеттів, що знаходиться за 45 км на південний захід від Чорума. Було виявлено, що в Аладжахьоюк в різні періоди - елліністичний, римський візантійський та сельчуксько-османський - перебувало чотири цивілізації. На першому культурному рівні всі частини кургану були заселені в пізньофрігійський період. На цьому рівні знаходяться невеликі будинки, які, судячи по знайдених у них керамічних виробах, датуються не пізніше ніж 650 р. до н.е. Типовий представник хетської імператорської доби, зведений на неукріпленій рівнині, утворює другий культурний рівень кургану з його храмом, великими будівлями, приватними будинками, вулицями, великими та малими водними каналами, міською стіною, монументальними воротами, одні з яких рельєфні та прикрашені посередині фігурою сфінкса, а інші мають підземний коридор – потерну. Ворота зі сфінксом були побудовані з андезитових блоків на вапняковому фундаменті. Їх ширина складає 10 метрів. Третій цивілізаційний рівень Аладжахьоюка відноситься до пізньої бронзової доби (2500-2000 рр. до н. е.). Гробниці, що належать династії пізньої бронзової доби Аладжахьоюка, є найважливішими знахідками цього періоду. Вони проливають світло на цивілізацію хатів — місцевого племені, від якого хетти унаслідували величезний пласт культури.

Сапінува (Ортакьой)

Сапінува (Ортакьой) - одне з важливих міст Хеттської імперії - знаходиться в 53 км на південний схід від Чорума, біля річки Чекерек. Місто, яке у період хеттів мало стратегічне значення завдяки політичному та географічному розташуванню, було важливим військовим та релігійним центром. В архіві, який складається з чотирьох тисяч клинописних табличок та фрагментів, що були виявлені під час розкопок Ортакьоя, знаходяться адміністративні, військові та релігійні тексти, написані хатською, хуррською та акадською мовами.

Фортеця Чорума

Точна дата спорудження фортеці, яка була зведена на невисокому пагорбі на півдні міста з видом на рівнину, невідома.

Перший письмовий документ фортеці Чорум, що має архітектурні особливості періоду сельчуків, датується 1571 роком. У цьому документі фортеця згадується як Благодійність Султана Сюлеймана. Евлія Челебі, який завітав до Чоруму в 16 столітті, сказав, що фортеця розташована у напрямку до кібли і є спорудою сельчуків, побудованою за наказом Султана Килич Арслана. В. Ф. Ейнсворт в Чорумі в 1842 році у своїх спостереженнях заявив, що фортеця була новою спорудою, побудованою зі старих матеріалів, і під час її будівництва, ймовірно, було збережено старий план.

Фортеця Іскіліп

Оточена скелями з трьох сторін, фортеця знаходиться в центрі району Іскіліп на торговому шляху, що простягається від Стамбула до Амасії, і належить до османського періоду. Вийти з фортеці можна лише з північно-західної сторони. Біля підніжжя крутої скелі, на якій побудована фортеця, знаходяться кам’яні гробниці римського періоду. В фортеці є другі ворота, які датуються періодом сельчуків.

Фортеця Кандібер була споруджена на природній скелі на північному березі річки Кизилмармак в районному центрі Османджик. В фортеці є другі ворота, які датуються періодом сельчуків. Фортеця розташована на торговому шляху, що простягається від Стамбула до Амасії.

Годинникова вежа Чорум

Годинникова вежа Чорум, що розташована в центрі міста і побудована в 1894 році у вигляді мінарету, на дверях із круглими арками, що відкриваються на південь, має мармуровий напис 1312 року з вісьма рядами лінійок між ними. Вежа побудована з жовтого піщанника на восьмикутному фундаменті з архітектурним прийомом турецького трикутника.

Годинникова вежа Сангурлу

Вежа була побудована в 1891 році і має корпус у вигляді квадратної призми. На кожному поверсі, крім другого, є маленькі круглі арочні вікна. На верхньому поверсі вежі, який був побудований з облицювального каменю, знаходиться дерев'яна будова з хвилястими карнизами, під нею круглий годинниковий циферблат з чотирма напрямками та балкон із залізними гратами внизу.

Фортеця Хаджихамза

Фортеця, що знаходиться у місті Хаджихамза, побудована у вигляді рівнобедреної трапеції. Вважається, що фортеця була заснована в 1723 році і до 1940-х років була притулком для місцевих жителів. Всередині фортеці знаходиться релігійний комплекс, що складається з мечеті, медресе, караван-сараю та хамаму.

Мечеть та гробниця Йівліка Акшемседдіна в Іскіліпі

Мечеть була побудована за наказом сина Акшемседдіна, духовного завойовника Стамбула та наставника Фатіха Султана Мехмета. Мечеть з квадратним планом побудови, яка датується XV століттям і налічує близько 600 років, була побудована без використання цвяхів, а пізніше була вкрита дерев’яним дахом.

Мечеть Улу (Мурад-і Рабі Джамі)

Мечеть, що була побудована за часів султана сельчуків Алааттіна Кейкубата III, набула свого теперішнього вигляду в результаті детальної реставрації. Мечеть, яку також ремонтував великий архітектор Сінан, наразі відома як «Мечеть Султана Муради Рабі».

Мінбер мечеті був виготовлений із ебенового дерева в техніці кюндекарі і в значній мірі зберіг свій оригінальний вигляд, хоча й зазнав певних змін внаслідок реставрації. Він є важливим зразком турецького ісламського мистецтва.

Мечеть Хан (мечеть Гюлабібей, мечеть Омер Нефтчі)

Вважається, що мечеть, розташована у районі Гюлабібей провінції Чорум, яка має три назви – мечеть Гюлабібей, мечеть Хан та мечеть Омер Нефтчі, була побудована в ранній османський період. Мечеть з прямокутним планом побудови складається з однокупольного харіму та нартексу з трьома арками на півночі. Нартекс має три арки, його середня частина вкрита дзеркальним склепінням, а дві бокові сторони оточені куполом.

Мечеть, гробниця та кладовище Хидирлик

Мечеть Хидирлик знаходиться на пагорбі Хидирлик в центрі міста. На захід від мечеті, яка була споруджена з прямокутним планом побудови із використанням жовтого облицювального каменю, бутового каменю та цегли, знаходиться гробниця із усипальницями сахабів Сухейб-і Румі та Убейда Газі.

Медресе Калехісар (Медресе Бехрамшах)

Архітектурні особливості споруди, дата будівництва якої невідома, свідчать про те, що вона відноситься до періоду сельчуків. Медресе було зведено з використанням бутового каменю з двома айванами майже по квадратному плану побудови з півночі на південь.

Кам’яна крамниця

Триповерхова будівля датується пізнім османським періодом та має прямокутний план побудови. Перший поверх і нижня частина середнього поверху будівлі, вікна якої мають форму круглої арки, виконані з жовтого облицювального каменю, а верхня частина – з цегли.

Казарма Редіф в Іскіліпі

Будівля, що розташовується в районі Іскіліп і відноситься до пізнього османського періоду має прямокутний план побудови і два поверхи, не рахуючи підвалу. Казарма, яка є одним з найважливіших історичних надбань району, має архітектурні риси пізнього османського періоду 20 століття.